Листи  до  героїв  "Небесної сотні"

Їх написали вихованці Перегінської спеціальної    загальноосвітньої школи-інтернату

​

        Немає в людини нічого дорожчого від життя, і навіть одна передчасна смерть — це багато. А загибель героїв "Небесної сотні", щоденні втрати наших військовослужбовців і силовиків на сході країни вимірюються невимовним горем дружин,  матерів,  дітей. Про тих, хто віддав своє життя за мир і спокій, цілісність нашої держави, ще напишуть, як написали листи до "Небесної сотні", роз’їжджаючись на літні канікули, вихованці Перегінської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат. Директор школи Оксана Кулик копії цих листів подала у редакцію. Не можна без хвилювання читати дитячі роздуми.

         Наша газета писала про героя Майдану з Ілемні Володимира Тріща, який під час сутичок із силовиками  був поранений. Ось що пише його син: "Дорога "Небесна сотня"! Звертається до вас учень 5 класу Тріщ Іван. Мій батько був сотником на Майдані. Його поранили, але він залишився живий. Вас із нами вже нема, але пам'ять буде жити вічно в наших серцях. Для нас ви  — приклад мужності, сили, самопожертви. Вічная  пам'ять героям Майдану!"

       А ось що пише учениця 6 класу Валентина Лазарович: "Дорога "Небесна сотня"! Ми вдячні вам за хоробрі серця, що йшли у бій, не боячись ворога... Нам не вистачає вас. Ви — герої нашого часу, які захищали неньку Україну до останньої краплі крові. Дякуємо вам за врятоване наше життя, за нашу волю...".

      До епістолярного жанру вдалися і наймолодші школярі-першокласники: "Дорогі герої "Небесної сотні"! Ми ще довго будемо пам'ятати ті страшні миті історії, коли ви віддали найдорожче — своє життя задля кожного з нас. Ви завжди будете жити в наших серцях. Слава вам, герої! Герої не вмирають!" "Я пишаюся тим, що живу в країні, де є такі прекрасні люди — справжні патріоти, — звертається у листі до "Небесної сотні" дев'ятикласник Вадим Королевич. — Я молюся за Україну, я молюся за вас. Прийміть мій низький уклін. Вічна пам’ять і вічна слава героям!". А це — уривок із листа його однокласниці Марії Катеринчук: "Моє серце сповнене болю і жалю, бо ви віддали своє життя за нас, дітей, за цілу Україну. Ми будемо завжди вас   пам'ятати, будемо гідні вашого подвигу". "Герої "Небесної сотні ”! Як ви там? Чи болять скривавлені ваші рани? А тут, на землі, все ожило, цвіте. Та ніколи не перестане боліти нас серце з жалю від розлуки з вами", — написала від імені другокласників Марія Македонська. Зворушує і лист-роздум семикласника Івана Ткача: "Про героїв "Небесної сотні", їх відвагу ми говорили під час години класного керівника, знайомилися з їхніми біографіями і думали, яка їхня мрія залишилася нездійсненою. Але те, що вони ціною свого життя захистили свою неньку Україну, змінили погляди на життя всіх українців, і є тою найзаповітнішою мрією. Тож  у майбутньому я хотів би бути подібним до них: якщо б знадобилося — віддати, не задумуючись, життя за Україну".

          Звертаючись до героїв "Небесної сотні", семикласниця Марія Яцків дякує їм за  мужність та відвагу, за любов до України. "Про подвиги я знаю лише з книг та кінофільмів, — пише дівчинка,—  у яких йдеться про воєнні дії. Та про можливість війни і героїчні подвиги вже знаємо і з подій на Майдані. Тож дякую вам, герої України, за мирне небо, за можливість мати щасливе майбутнє та безтурботне дитинство".

          "Як яскраво світить сонце, як гарно співають пташки, та, на жаль, ви цього не бачите й не чуєте, — з гіркотою констатує, звертаючись до "Небесної сотні", восьмикласник Олег Хомин. — Я ніколи не задумувався, як багато важить життя. Мабуть, тому, що мені ніколи не доводилось бачити чиєїсь смерті. Вам також не хотілося вмирати, але Бог саме вас вибрав, щоб ви стали героями, національними символами. Ваша смерть змусила мене більше цінувати життя і мою Україну. Дякую вам за це!". “Минуло вже понад сто днів з того часу, коли Україна здригнулася від пекучого болю, заподіяного великою втратою своїх синів. Проте в моєму серці й досі горить та іскра, яку ви запалили, іскра любові до своєї держави, народу, українського неба, — це рядки з листа "Небесній сотні" восьмикласниці Ольги Тимків. — Ціною свого життя, багряною кров'ю своїх сердець ви наближували кращу долю України. Я дякую вам за той відчайдушний крок на передовій, за велику самопожертву".

          Щирістю пройнятий кожен рядок листа і восьмикласника Олега Вульчина: "На жаль, не одна мати не дочекалась сина із столиці України, не одна дитина не  дочекалася  батька,  не  одна  дружина — чоловіка. Нам дуже сумно  від  того,  що   Україна втратила найкращих синів. Ви могли б принести ще багато користі, але доля розпорядилась по-іншому. Пройде час, та спогади обпікатимуть болем нас і ваших рідних. Ми гордимося, що в Україні  є такі патріоти".

       "Свого листа я пишу зі сльозами на очах та тугою в серці. Адже "Небесна сотня" — це і біль, і гордість України, — виливає свій біль на папір семикласниця Тетяна Депутович. — Гордимося, що ненька Україна народила таких славних лицарів, безстрашних захисників свободи, правди, волі. Та болить серце, що такою великою ціною ми отримали омріяні волелюбні життєві позиції. Наші щирі молитви нехай допоможуть вам у Царстві Небесному". Переосмислив під впливом подвигу "Небесної сотні" життєві цінності семикласник Роман Зьомковський: "Сьогодні я обіцяю, що своєю працею, навчанням, життям доведу, що ваша кров, герої "Небесної сотні", пролилась не намарно. Буду старатись жити по справедливості, по-європейськи. Дякую вам за уроки відваги. Пишаюся вами". Вдячність героям Майдану, "Небесної сотні" висловлюють й друго­класниця Марта Ковалюк, п’ятикласниця Вікторія Тимків, її однокласник Любомир Пікуляк, восьмикласник Іван Модуляк, дев'ятикласниця Ганна Мельник та інші школярі, запевняючи, що пам'ять про них ніколи не зітреться.

      Нині ми переживаємо складний період, коли знову проливається людська кров, не висихають материнські сльози за втраченими синами на сході України. Своєрідним резонансом тих тривожних подій є думки восьмикласника Любомира Медведика: "Пройшло небагато часу з того моменту, як перестали битися ваші серця. Здавалося, що кожна смерть — остання. Але і сьогодні на Україні помирають герої і приєднуються до вашої "Небесної сотні". Ми знаємо, що ви померли, щоб наша ненька Україна піднялася з колін. Ми вдячні вам за те, що ви показали, як потрібно боротися. Споглядайте на нас з неба і просіть Бога, щоб дав волю і долю Україні".

        На кожному листі намальовані сліди, що нагадують краплі крові, обгорілі листки, що символізують передчасно обірвані життя. Хочеться вірити, що згаснуть заграви, припиняться безглузді бої, які забирають десятки життів, і на нашій землі нарешті знову запанує мир і спокій.

​

Газета "Новини Підгір'я"