ПОРАДИ БАТЬКАМ

ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

 

1. Ніколи не жалійте дитину через те, що вона інакша.

2. Даруйте дитині свою любов та увагу, однак не забувайте про інших членів родини, які їх теж потребують.

3. Не зважаючи ні на що, зберігайте позитивне уявлення про свою дитину.

4. Організуйте свій побут так, щоб у сім’ї ніхто не почував себе „жертвою”, відмовляючись від особистого життя.

5. Не відгороджуйте дитину від обов’язків та проблем. Залучайте її до вирішення справ.

6. Давайте дитині можливість самостійно діяти і приймати рішення.

7. Стежте за своєю зовнішністю. Дитина повинна гордитися вами.

8. Не бійтесь у чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.

9. Частіше розмовляйте з дитиною. Пам’ятайте, що ні телевізор, ні комп’ютер не замінять їй вас.

10. Не обмежуйте дитину у спілкуванні з ровесниками.

11. Частіше звертайтеся за порадами до педагогів та психологів.

12. Більше читайте не лише педагогічну, а й художню літературу.

13. Звертайтеся до родин, у яких є діти з особливими освітніми потребами. Передавайте свій досвід і переймайте чужий.

14. Пам’ятайте, що дитина коли – небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно. Готуйте її до майбутнього життя. Говоріть з дитиною про її майбутнє

15. Безумовно приймайте дитину: любіть її не за те, що вона гарна, розумна, відмінно навчається, допомагає батькам, а просто за те, що вона є;

16. Підтримуйте в дитині позитивне ставлення до себе: з цією метою висловлюйте їй свою любов, визнання її успіхів та досягнень, властивих їй здібностей та індивідуальних особливостей;

17. Ставтесь до дитини з повагою, не принижуйте її особистість, що формується. Не використовуйте у спілкуванні з дитиною накази, команди, погрози, звинувачення, висміювання;

18. Не втручайтеся у справу, якою зайнята дитина, якщо вона не просить допомогу. Своїм невтручанням ви  повідомляєте їй « З тобою все гаразд! Ти , звісно впораєшся!»;

19. Якщо дитині важко і вона готова прийняти допомогу дорослого, необхідно обов’язково допомогти їй. При цьому візьміть на себе тільки те, що дитина не може виконати сама;

20. Поступово, але неухильно, знімайте з себе турботу та відповідальність за особисті справи вашої дитини та передавайте відповідальність за них їй;

21. Дозволяйте вашій дитині стикатися з негативними наслідками своїх дій чи бездіяльності. Тільки тоді вона буде дорослішати та вчитися відповідати за своє життя, свої вчинки;

22. Якщо у дитини виникла емоційна проблема і вона хоче розповісти вам про неї, активно вислухайте її;

23. Якщо дитина викликає у вас своєю поведінкою негативні переживання, повідомте їй про це;

24. Гасіть в собі будь-які спалахи гніву роздратування. 
    Там, де починається роздратування, закінчується любов.

25. Не вимагайте від дитини неможливого чи того, що важко виконати. Співвідносьте свої очікування з можливостями дитини;

26. Використовуйте у повсякденному спілкуванні привітні фрази;

27. Щоденно не менше чотирьох-восьми разів обнімайте, погладжуйте, притискайте до себе свою дитину. І вона буде почувати себе улюбленою і захищеною у великому та невідомому світі.

28. Спілкуйтеся з іншими батьками, які також мають хвору дитину; це допоможе вам легше переносити своє горе, подолати відчуття безпорадності й самотності.